Мій близький друг, відомий в мережі як sain†sinner,  сказав в одному з коментів шо, мабуть, найкраще пиво на Україні - це Микулинецьке. Я про таке раніше взагалі не чув, але обіцяв шо знайду якусь інформацію по ньому і представлю тут в розгорнутому вигляді:)
Ця сама інформація мене дуже порадувала - пиво дійсно унікальне, ДУЖЕ варте уваги. Сподіваюся шо доведеться якось його спробувати незважаючи на його повну відсутність в моїх краях:)

Отже, почнемо з офіціозу. Пиво випускається відкритим акціонерним товариством "Бровар" (річні його звіти, а також інформацію про купівлю-продаж акцій на фондовому ринку до 2005 року включно можна побачити тут).
Юридична адреса - 48101, смт.Микулинці, Набережна вул., 33, телефон - (03551) 51442.

Тепер безпосередньо про Микулинецьке пиво (зі статті "У чому успіх микулинецького пива?"):

У поєднанні традицій з новими технологіями вбачають свій успіх на ВАТ “Бровар” ...

На виробництво якісного хмільного напою без барвників та консервантів зробили ставку на ВАТ “Бровар”, що у Микулинцях. Керівництво заводу переконане, що вийшовши на ринок зі звичайним пивом, вони програли б таким пивним магнатам, як “Оболонь” чи “Сармат”.
Натомість цього не сталося, і теперішніх потужностей навіть бракує для виконання замовлень, що надходять з усього Західного регіону. Контролюють процес у Мюнхені.
Потрапивши на територію пивзаводу, не дивуйтеся, якщо почуєте іноземну мову, адже “Бровар” час від часу відвідують технологи з Європи. Завод співпрацює з відомими іноземними фірмами та науково-дослідним університетом Вальштефана, який розробляє нові технології виробництва пива. Та й основні спеціалісти броварні їздили за кордон на навчання та стажування.

— Відродження заводу почалося у 1993-94 роках, коли мені вдалося взяти кредит у 100 тисяч марок під 10% в австрійського бізнесмена, — каже голова правління ВАТ “Бровар” Степан Троян.
— Тоді ми отримали деяке обладнання. Але гроші — не головне. Найбільше наше багатство — унікальна вода та кадри. Обслуговування нинішнього технологічного обладнання, де весь процес контролюється комп’ютером, вимагає неабиякої кваліфікації.

Тепер, зі слів директора, вже можна говорити про оновлений завод. Усе оснащення закуплене у європейських фірм. Датчани та німці контролюють усе виробництво. “Бровар” нині може випускати 14 тис. пляшок напою за годину. Крім того, діють дві лінії з розливу пива у кеги.
— Аби вижити на ринку, нам треба варити якісне пиво, — стверджує Степан Троян. — Не зраджуючи традиційним рецептам, ми змогли зварити такий продукт, що нами зацікавилися не лише місцеві любителі пива, а й іноземці. Не так вже й багато збереглося заводів, що варять пиво, як ми — чотири місяці. І без використання консервантів та барвників. Відтак, якщо на більшості заводів технологічна лінія складається із двох чанів, то у нас — з шести. Треба вміти продавати На “Броварі”, як стверджує його директор, для завоювання ринку не використовують жодних трюків.
— Ми правдиво пишемо на етикетці, з чого складається наше пиво, — каже С.Троян. — Та мало зварити напій, треба його продати. Тому чимало витрачаємо на рекламу. Аби зв’язок із основними споживачами був швидким, є відділ менеджменту, де працюють 20 спеціалістів. Для них нещодавно закуплено сім пікапів “Опель”. В області залишається близько 40% продукції, хоча завод міг би, стверджує директор, залишати тут і більше пива.
— Місцева влада всюди захищає свого виробника, а у нас таке не практикується, — розповідає С.Троян. — Наприклад, пивзавод у Хмельницькому має приблизно ті ж потужності, що й наш. І майже все пиво залишається в області. А у нас під порогом держадміністрації стоїть павільйон від “Оболоні”. Ми ж, сплачуючи податки у місцевий бюджет, мусимо ходити і випрошувати місця для продажу своєї продукції, бо все віддали “чужим”. Адже підтримки з боку влади не відчуваємо. Про нас згадують лише, коли потрібна спонсорська допомога.

Якщо ви гадаєте, що відчуєте на заводі стійкий запах дріжджів, ми вас розчаруємо. З таким приємним медово-хмільним ароматом, яким насичене повітря у цеху, де варять пиво, нашому кореспонденту ніде не доводилося стикатися. Ще б пак, у Микулинцях, за словами Степана Трояна, самі вирощують сировину, навіть везуть з-за кордону насіння ячменю, кукурудзи, заклали власну пасіку, викоритовують не концентрат, а натуральний шишковий хміль. Крім того, на броварні діє єдина в Україні лінія з виробництва карамельного солоду для темних сортів пива. Решта заводів, як каже пан Троян, використовують барвники.
— Наш продукт має бути корисним, — вважає директор, — повинен давати задоволення. Саме з такою метою ми незабаром запускаємо у серійне виробництво пиво “Троян”.

Його у народі вже встигли назвати “христовим”. Хрест — це захист, поєднання трьох начал — дарів землі, унікальної води та Небесного благословення. Незабаром микулинецьке пиво матиме ще одну “родзинку”. Під час будівництва нового корпусу робітники знайшли кілька пляшок з-під пива ХVІ-ХVІІ ст. Як зауважив С.Троян, надалі планується все пиво розливати у посуд із високим горлечком. До речі, на тих старих пляшках написано польською — “пиво парове”. Отже, за словами директора, вже тоді у Микулинцях використовували найсучасніші технології виробництва пива — не варили у казанах на відкритому вогні, а використовували підігрів парою.

****

Хм.. Особисто я, якшо чесно, вражений... ось до Вашої уваги представляю ще інтерв’ю з директором пивоварні (оригінал - ПИВО ЦЕ ЖИТТЯ):

Степане Матвійовичу, директором пивоварні стають не відразу. Де Ви навчалися, ким працювали?

- Народився я на Гусятинщині, у селі Сидорів. Навчався у школі, вступив до Львівської політехніки. Згодом доля закинула мене у Микулинці, тут працював спочатку автомеханіком, а потім на посаді головного інженера на Микулинецькій пивоварні. Вдячний долі, що сталося саме так, тому що зараз займаюся справою, яка мені до вподоби, відчуваю себе господарем.

- Любов до пива - це явище природне чи набуте?

-У мене швидше набуте. Пива не вживав, доки не став студентом. А тоді хлопці у Львові мене до нього привчили. Хоча пригадую, в дитинстві бабця з дідом робили смачне домашнє пиво, тому відповідь на це питання далеко не однозначна.

- Пиво полюбляють і чоловіки, і жінки, і дівчата, і молоді люди. У чому ж секрет цього напою?

-У тому, що цей напій натуральний, він створений самою природою. Людям добре від нього, вони починають розмовляти, стають добрішими, розслабляються. Вони самі розуміють, що пиво - це добре, це частка їхнього життя.

-А Ви пиво щодня споживаєте? Воно Вам не набридає?

-Вживаю його постійно. А добре пиво не пропивається, інша справа, як добре пиво виготовити. Виробник повинен розуміти, що він працює, в першу чергу, не на збут, а на користувача. Продукція, вживання якої несе користь людям, - це основне кредо "Микулинецького".

- А що визначає смак пива, його якість перш за все - сировина, обладнання чи робота пивоварів?

- У справі пивоваріння усе важливе. Сировина у нас власна, вирощуємо ячмінь та хміль на землях чотирьох селянських спілок - у селах Сидорів, Ласківці, Буданів, Пушкарі. Щодо оснащення, то майже все обладнання у нас нове, і за цим показником ми навіть у порівнянні з європейськими броварнями на рівні вище середнього. А вирішальним є людський фактор, тому що якість пива - це найголовніше. Як кажуть у нас , добре пиво - це солод, вода і совість людська. Микулинецькі пивовари намагаються працювати на совість.

- "Микулинецьке" у Тернополі та області знають і поважають. А за межами нашого регіону?

- Наше пиво полюбляють на Франківщині: п'ють його Коломия, Косів, інші райони; тут пам'ятають наше пиво ще з радянських часів. Як не дивно, беруть "Микулинецьке" й у Львові, хоча мають свою пивоварню. Далі - Волинь, Чернівці, Хмельницький, Вінниця, майже вся правобережна Україна. Свого часу навіть у Київ пиво відвантажували. П'ють наше пиво в Ізраїлі, Канаді, Москві. Але для мене головне, щоб ми були лідерами на Тернопіллі, щоб як мінімум 50% усього реалізованого тут пива було "Микулинецьким". У тій же Німеччині, Австрії, Чехії 70-80% пива, проданого у тому чи іншому місті, селищі - це пиво, яке виготовляють місцеві пивовари.

- Яке пиво, на ваш погляд, можна вважати еталоном?

- Дуже хороше німецьке пиво, зокрема, баварське. Ще австрійське, скажімо, як у наших партнерів -пивоварні "Шремс"; чеське. До речі, із власником пивоварні "Шремс" Карлом Трояном нас поєднує не лише однакове прізвище, але й справжня чоловіча дружба. А в результаті нашої тісної співпраці народився дуже цікавий напій від ВАТ "Бровар" - "Радлер". Але це усе продукція не пивних гігантів, а пивоварень середнього рівня, які продукують лише "живе" пиво. Як зразок, можу згадати баварську броварню "Андекс". При середній вартості пива на ринку у 1-1,5 євро, це пиво коштує 3 євро. Процес виготовлення тут контролюють монахи, пивовари дуже дисципліновані і віддані своєму підприємству. Моя мрія - зробити "Микулинецьке" таким же смачним, популярним і успішним.

- Ваш улюблений сорт "Микулинецького"-це...

- "Троян - пиво". Недаремно на його етикетці зображено хрест. Він символізує поєднання трьох начал: землі, яка родить найкращі плоди, води, яка живить усе довкілля, і благословення небес, без якого добра справа не починається. Тому усе наше пиво "живе" і корисне. Рекомендую пити його для покращення обміну речовин, при захворюваннях крові, онкологічних хворобах. А резерви якості лежать у площині психології самих працівників. У Німеччині на пивоварнях кажуть: "Ми всі - одна сім'я". Я хочу, щоб так казали і працівники нашого підприємства, гордилися пивом, яке вони виготовляють.

- А може стати Україна такою ж пивною країною, як ті ж Німеччина, Чехія, Австрія?

- Звичайно. Ще козаки вживали пиво. Проблема в тім, що останнє століття наших людей привчали більше до горілки та самогону. Тому зараз потрібно змінювати психологію самих споживачів, пояснювати їм, що пиво - це корисно, і недаремно його так багато споживають у Європі. Ми ж , особливо Західна Україна, маємо з європейцями багато спільного, а в плані духовності їм є чого повчитися у нас.

- А яка страва найбільше пасує до пива?

- Сухий хліб, сир. Вони не перебивають смак самого пива. Дуже добре вживати пиво з м'ясом, пиво допомагає його травленню. Я особисто останнім часом полюбляю рибні страви, але це не "пивна страва", тому що при вживанні риби втрачається і смак, і аромат напою.

- Яким ви бачите шлях розвитку свого підприємства?

- Ми і надалі будемо виготовляти лише "живе", непастеризоване пиво. Найближчим часом плануємо за рахунок ще чотирьох ЦКТ (циліндрично-конічний танк) із Данії збільшити потужність вдвічі, до 2 мільйонів декалітрів у рік. Прагнемо створити безвідхідне виробництво, для цього відновлюємо ферму, уже допомогли відновити роботу місцевого хлібозаводу. Але головне - це культура виробництва, над цим ми зараз і працюємо. А на ВАТ "Бровар" працюють уже цілі сім'ї і навіть династії.

- Що побажаєте читачам "Маркету"?

- Вживати тільки добре пиво, тому що пиво - це життя. А хто хоч раз спробував "Микулинецьке", той питиме його постійно. І буде задоволеним, щасливим і здоровим.

****

шо тут додаш:) є великі пивні бренди які роблять масовий продукт і женуться за об’ємами, ставлячи основний упор на рекламу і маркетинг.
а є ось такі пивоварні, шо не є такими "розкрученими" і відомими, але чудово роблять свою справу.
успіхів Микулинецькому і ВАТ "Бровари"!

до речі, весь асортимент Микулинецького в етикетках можна побачити тут, дуже раджу:)